new 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12 вересня в студії ObozTV керівник Проекту USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні" Діана Корсакайте розповіла про важливість розвитку системи центрального теплопостачання. Відео (2 частини) можна переглянути на YouTube каналі за посиланнями:
1 частина https://youtu.be/0P-vpiWy4Mk
2 частина https://youtu.be/CrFnv1A7mNE

new 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11 вересня Проект USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні" (Проект USAID) провів семінар для працівників КП «Київтеплоенерго» (КТЕ) на тему «Формування іміджу підприємства». На семінарі розкривалися важливі теми: - імідж компанії: роль співробітників, точки контакту з брендом; - стилі комунікації: особливості та умови ефективного спілкування; - робота з негативом: типи споживачів. Сценарії кризових комунікацій і звернень за типами; - управління стресом: причини виникнення, базові техніки, рекомендації; - робота зі ЗМІ: як працювати з типовими зверненнями й запитами.



13 лютого 2018 р. журналісти з Києва та області, а також східних областей України взяли участь в інформаційному марафоні "Енергоефективність та відновлювана енергетика на користь громадам. Успішні історії Запоріжжя". Поєднання прес-брифінгу та прес-туру на об’єкти, де були впроваджені енергоефективні заходи та проекти з використанням відновлюваних джерел енергії, дало змогу продемонструвати приклад успішної співпраці міста Запоріжжя, Проекту USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні" (Проект USAID) та Держенергоефективності. 

Під час прес-брифінгу, який розпочинав марафон, спікери зазначили, що синергія їх зусиль допомогла Запоріжжю у підвищенні рівня енергоефективності, використанні альтернативних джерел енергії у секторі бюджетних будівель (школи, дитсадки, лікарні тощо) та реформуванні муніципального енергетичного сектору заради комфорту містян, економії бюджетних коштів та поліпшенні кліматичної ситуації.

Володимир Буряк, мер м. Запоріжжя відмітив "Ми щиро дякуємо Проекту USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні" та Держенергоефективності за високу оцінку результатів нашої спільної діяльності. Запоріжжя стало одним із двох міст України серед 36 міст-партнерів Проекту USAID, обраних для такого масштабного заходу. Адже ми маємо досвід роботи, який вартий уваги і яким із задоволенням поділимося з учасниками інформаційного марафону. Завдання-максимум, яке ми ставимо перед собою, сформульовано в "Угоді мерів". Це Європейська ініціатива, учасником якої стало місто Запоріжжя. Після впровадження заходів Плану дій сталого енергетичного розвитку місто має зменшити споживання паливно-енергетичних ресурсів на муніципальних об’єктах не менш ніж на 20%, а також досягти заміщення традиційних видів палива за рахунок відновлювальних джерел енергії на 20% та на 20% зменшення викидів парникових газів. Ми чітко розуміємо, що енергоефективність та енергозбереження – це ресурс, без якого ми не зможемо розвиватися далі, враховуючи постійне зростання вартості паливно-енергетичних ресурсів і не лише грошової" 

Але самостійно реалізувати проекти, які коштують мільйони євро, ми не маємо можливості. Тому в умовах обмежених бюджетних можливостей актуальним є питання залучення додаткових коштів для впровадження інвестиційних проектів. Ці проекти дозволяють не тільки зменшити поточні видатки на утримання установ комунальної власності міста, але й забезпечити подальший муніципальний розвиток".

Керівник Проекту USAID Діана Корсакайте у своїй промові розказала про успіхи, які вдалося досягти завдяки ефективній співпраці: "Ми допомогли місту розробити План дій зі сталого енергетичного розвитку до 2030 року (ПДСЕР). Комплексні заходи щодо підвищення енергоефективності, включені в цей план, були засновані на результатах енергетичних аудитів, проведених експертами Проекту USAID в основних секторах муніципальної інфраструктури. Ґрунтуючись на результатах, зусилля були зосереджені на секторах централізованого теплопостачання, громадських і житлових будівлях, управлінні твердими відходами та використанні альтернативної енергії.

Один з багатьох прикладів результатів нашої спільної роботи на сьогодні – це інвестиційний проект по реалізації енергоефективних заходів в 60 бюджетних будівлях м. Запоріжжя, серед яких 53 освітні заклади та 7 закладів охорони здоров’я. Фахівці Проекту USAID виконали енергоаудити та підготували техніко-економічне обґрунтування для фінансування цього масштабного проекту в рамках програми розвитку муніципальної інфраструктури Європейського інвестиційного банку на суму € 16 млн.  Його втілення дозволить підвищити комфорт та умови перебування в цих закладах дітей та дорослих, і водночас скоротити споживання теплової енергії в цих будівлях до 60 ". 

Юрій Шафаренко, директор Департаменту відновлюваних джерел енергії Держенергоефективності, зазначив: "Україна має значний потенціал для розвитку відновлюваної енергетики і ми вже почали його використовувати. Вкрай актуально для всіх міст та сіл – встановлювати твердопаливні котельні та біоТЕЦ. Ресурсів для роботи подібних котелень в Україні достатньо. Загальний потенціал сільськогосподарських відходів в Україні складає 93,5 млн тонн в рік. Використовуючи на енергетичні потреби лише 37% відходів с/г культур, Україна може замістити понад 9 млрд м3 газу в рік – а це більш ніж половина обсягів газу, який використовується на теплогенерацію. Використання місцевих видів палива дозоляє ефективно вирішувати питання енергозабезпечення, заощаджувати значні обсяги газу, залишати зекономлені кошти працювати на економіку міста, створювати нові робочі місця та збільшувати надходження до бюджету. 

Щоб бізнес та інвестори були зацікавлені встановлювати твердопаливні котельні та біоТЕЦ, спільно з Держенергоефективності розроблено та Парламентом прийнято Закон України, яким запроваджено стимулюючий тариф на тепло "не з газу". Він становить 90% від тарифу на тепло з газу. Гарантований на законодавчому рівні тариф дозволяє завчасно прорахувати рентабельність проекту та залучити необхідні кредитні кошти", – підкреслив Ю. Шафаренко.

Після завершення прес-брифінгу журналісти відвідали ДНЗ №100 та Міську лікарню №1, які були модернізовані містом в рамках реалізації Плану дій сталого енергетичного розвитку, розробленого експертами Проекту USAID. 

 

###

 

Проект USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні" працює в Україні з жовтня 2013 р.

Мета проекту: зниження викидів парникових газів та підвищення енергетичної безпеки України через удосконалення енергетичної політики, збільшення енергоефективності та залучення інвестицій в енергетичний сектор. Для реалізації цих завдань впродовж 4-ох років Проект надає допомогу українським містам у залученні інвестицій від міжнародних фінансових організацій, комерційних та державних банків, а також приватних інвесторів у проекти з енергоефективності та відновлюваних джерел енергії. Більшість з 36 міст-партнерів Проекту USAID  підписали угоду мерів і взяли на себе зобов'язання до 2020 року на 20% скоротити викиди СО2, а також замістити в енергетичному балансі міста природний газ альтернативними та відновлюваними джерелами енергії.

 

ДОВІДКА

Дитячий навчальний заклад № 100 

Дитячий садок №100 було збудовано та введено в експлуатацію у 1960 році. З 1997 року в зв’язку з аварійним станом дитячий садок не функціонував і лише з 2017 року після ремонту знову відкрив свої двері. Модернізація садочку відбувалася в рамках реалізації Плану дій сталого енергетичного розвитку (ПДСЕР) міста, який було розроблено та прийнято за підтримки Проекту USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні". 

У дитячому садку було проведено реконструкцію та термомодернізацію будівлі, встановлено індивідуальний тепловий пункт із системою погодного регулювання, замінено вікна на енергоефективні з підвищеним рівнем безпеки (відкривається лише верхня частина вікна, що убезпечує дітей від травмування), встановлено сучасну систему рекуперації, повністю нові мережі (електропостачання, водопостачання та водовідведення). За неповний опалювальний період (листопад-грудень 2017 р. та січень 2018 р.) садочок використав 22,95 Гкал теплової енергії на опалення загальної площі 306,8 м2 (питоме споживання теплоенергії - 86,98 кВт*год/м² (або 0,025 Гкал/м²). Цей показник є втричі меншим за показники аналогічних дитячих навчальних закладів. Зараз у ньому працюють 4 групи, які розраховані на 75 дітей. Особливістю садочка є те, що це перший інклюзивний садочок у місті, в кожній групі якого поряд зі звичайними дітьми є 3 дитини з особливими потребами.


Міська лікарня №1

Наприкінці 2017 року в рамках реалізації ПДСЕРу м. Запоріжжя у будівлі міської лікарні №1 було відкрито біопаливну котельню та встановлено нові вітчизняні котли, які працюють на пелетах з лушпиння соняшника. Робота котельні потужністю 2МВт забезпечуватиме теплом лікарню, а також сусідній Центр першої санітарно медичної допомоги №6. За розрахунками експертів щороку котельня допоможе економити до 500 тис. м3 газу. Загальна вартість об’єкту становила 10,2 млн грн.

Також у лікарні та поліклініці в рамках реалізації міської цільової програми «Вікна» встановлено енергоефективні вікна. Усі роботи загальною вартістю 1,883 млн грн були проведені за рахунок міського бюджету, в рамках реалізації ПДСЕРу.

Проект USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні"

 

24 липня Запорізька міська рада та Проект USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні» (Проект USAID) підписали меморандум про взаєморозуміння щодо партнерства у сфері реформування сектору теплопостачання та розробки довгострокового плану розвитку теплових мереж міста. У церемонії взяли участь міський голова Запоріжжя Володимир Буряк та керівник Проекту USAID Діана Корсакайте.

У червні 2018 року місто Запоріжжя було обране для співпраці з Проектом USAID на конкурсній основі серед 33 міст України, які подали заявки на конкурс. Проект USAID в період з липня до грудня 2018 року включно надасть місту підтримку в розробці довгострокового плану розвитку теплових мереж, включаючи рекомендації щодо оптимізації централізованого теплопостачання та інтеграції мереж.



8 лютого 2018 р. у Блакитній залі Одеської обласної державної адміністрації відбулися публічна презентації та обговорення Регіонального енергетичного плану (РЕП) Одещини до 2035 року, розробленого в рамках Проекту USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні". Впровадження РЕП дозволить найбільшій області України стати флагманом енергоефективності нашої держави. 

Регіональний енергетичний план (далі - РЕП) Одеської області є актуальним стратегічним документом, що визначає енергетичну політику найбільшої області України. Він розроблений спеціалістами ОДА спільно з консультантами Проекту  USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні" (Проект USAID).

Відкрив захід в.о. директора Департаменту житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської ОДА Армєн Мартіросян. Він привітав учасників та висловив подяку спеціалістам Проекту USAID "за підготовку першого в Україні документу, який є дорожньою картою з енергоефективності для області. Раніше розроблялися Плани дій зі сталого енергетичного розвитку та клімату (ПДСЕРК) для міст області, початок реалізації яких вже дав певні результати, тому ми сподіваємося на успішне впровадження РЕП нашої області"

Із вступним  словом до учасників звернувся провідний спеціаліст з енергетики та муніципального фінансування Місії USAID в Україні Андрій Нестеренко, який зазначив: "Робота з підготовки РЕП Одеської області розпочалася лише з вересня 2016 р. у відповідь на звернення ОДА. Раніше енергетичні плани регіонального рівня Проект USAID не розробляв. Подібні документи мають стати зв’язуючою  ланкою між місцевими програмами та планами і національними стратегіями в царині енергоефективності та чистої енергії. РЕП Одещини є результатом плідної командної роботи  спеціалістів Одеської ОДА та консультантів Проекту USAID, бажаю вам успішно втілити його в життя". 

Заступник керівника Проекту USAID Дмитро Ємельяненко відзначив: "Розробка Регіонального енергетичного плану Одеської області, який наразі не має аналогів в Україні, виконана за досить невеликий проміжок часу, завдяки співпраці Проекту з областю. Без цієї злагодженої роботи  досягти такого результату було б неможливо. Щиро вдячний керівництву Одещини за ефективне партнерство".

На заході були присутні: представники керівного складу ОДА, депутати обласної ради, члени робочої групи з розробки РЕП, представники восьми міст області -підписантів Угоди мерів (Балти, Білгород-Дністровського, Болграда, Ізмаїла, Одеси, Рені, Чорноморська та Южного), члени Громадської ради при Одеській ОДА, представники ЗМІ, активні громадяни.  

Перший в Україні РЕП Одеської області передбачає синергію зусиль органів влади місцевого, районного і обласного рівнів для досягнення цілей, що відповідають пріоритетам національних стратегічних документів щодо енергоефективності та чистої енергії.

Виконання РЕП уможливить уже до 2022 року зменшити споживання областю енергетичних ресурсів (природного газу на понад 22%, електроенергії на 36%); скоротити викиди СО; диверсифікувати джерела виробництва енергії (за рахунок відновлюваних); а завдяки удосконаленню системи моніторингу − підвищити ефективність комплексної реалізації регіональних проектів і програм. 

Інвестиційна програма РЕП містить  енергоефективні проекти у різних секторах обласного господарства, на впровадження яких до 2022 р.  потрібно 29,5 млрд грн. Сумарний акумульований  економічний ефект. становитиме 3,8 млрд грн, причому мешканці області до 2022 р. зекономлять близько 2,6 млрд грн.  

Успішне впровадження РЕП стане запорукою гідного внеску Одеської області в поліпшення кліматичної ситуації у світі та забезпечення енергонезалежності нашої держави; дозволить зробити міста та села Одещини екологічно чистими, економічно стабільними та соціально привабливими територіями добробуту.

Проект USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завершився процес конкурсного відбору українських міст, які стануть партнерами Проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні» (Проект USAID). Проект надасть відібраним містам підтримку щодо розробки довгострокових планів розвитку теплових мереж, включаючи оптимізацію та інтеграцію мереж централізованого теплопостачання, а також у створенні довгострокових програм інвестування в теплові мережі централізованого теплопостачання.

Конкурс на співпрацю з Проектом був відкритим, термін подання заявки тривав з 4 до 20 червня. Упродовж цього періоду оголошення про конкурс, форма заявки для участі та детальна інформація про діяльність Проекту USAID у потенційних містах-партнерах були розміщені на веб сайті Проекту USAID. До участі у конкурсі запрошувалися міста, які маютьприєднане теплове навантаження більше ніж 500 Гкал/год, та де один суб’єкт ЦТ міста відповідає за експлуатацію теплової мережі (мереж) з приєднаним тепловим навантаженням >50% сумарного теплового навантаження міста.



У грудні депутати міських рад Мирнограда та Покровська проголосували за прийняття "Планів дій зі сталого енергетичного розвитку і клімату до 2030 року" (ПДСЕРК), які були розроблені за підтримки Проекту USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні" (Проект USAID). Ці стратегічні плани містять більш ніж 160 інвестиційних проектів та інформаційно-просвітницьких заходів на суму 2,463,4 млрд грн. Їх реалізація сприятиме розвитку екологічно орієнтованої економіки міст та підвищенню якості життя місцевих жителів.

У Мирнограді, наприклад, до ПДСЕРК увійшли 79 інвестиційних проектів та інформаційних заходів на суму 878,8 млн грн. Всі вони спрямовані на підвищення енергетичної, соціально-економічної та екологічної безпеки міста за рахунок зменшення споживання викопних видів палива та заміщення їх альтернативними та відновлюваними джерелами енергії. Очікується, що за рахунок їх впровадження місто зможе скоротити споживання енергоресурсів на 98,8 тис. МВт∙год, а викиди СО зменшити на 28 тис. т/рік. Економічний ефект від впровадження запропонованих у ПДСРК заходів для міського бюджету становитиме 1,7 млрд грн.

У Покровську, за підрахунками експертів Проекту USAID, реалізація 90 проектів та ініціатив ПДСЕРК дозволить місту скоротити своє енергоспоживання на 254,5 тис. МВт∙год, а також сприятиме зменшенню викидів СО₂ на 67,2 тис. т/рік. Економічний ефект від впровадження цих проектів становитиме близько 3 млрд грн.

Проект USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні"

8 червня Команда Проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні» (Проект USAID) обідала з журналістами національних ЗМІ. Прес-ланч проходив на території станції теплопостачання (СТ) «Позняки», яка забезпечує теплом та гарячим водопостачанням жителів однойменного масиву «Позняки» та масиву «Осокорки». Прес-ланч було організовано за підтримки Київської міської державної адміністрації, КП «Київтеплоенерго» (КТЕ) та Проекту USAID. На заході роз’яснювалися питання, що стосуються роботи КП «Київтеплоенерго», а саме: підготовка до опалювального сезону, протиаварійна робота, питання тарифів на тепло та гаряче водопостачання (які зараз у КТЕ є нижчими ніж у «Київенерго»), як і кому сплачувати за гарячу воду й опалення, де отримати консультації й укладати договори тощо.

Новий Закон України “Про житлово-комунальні послуги” передбачає нову класифікацію житлово-комунальних послуг, описує три моделі договірних відносин між їхніми виконавцями та споживачами, виводить із тарифів на комунальні послуги витрати на  абонентське обслуговування та містить чимало інших новацій . Не дивно, що він встиг обрости різноманітними міфами та домислами. Чи мають вони під собою підґрунтя? Пропонуємо розібратися разом у нашому матеріалі.


Кажуть, що...

...новий закон “Про житлово-комунальні послуги” зобов’язує укладати виключно “колективні” договори про надання комунальних послуг у багатоквартирних будинках.

Насправді закон передбачає три моделі організації договірних відносин щодо надання комунальних послуг:

  • індивідуальний договір,
  • колективний договір,
  • договір з колективним споживачем.

Перша із названих моделей має ще підваріант - тобто, можемо говорити навіть про чотири моделі. Обирати, за якою моделлю укладати договори - право співвласників багатоквартирного будинку. Якщо вони хочуть мати індивідуальні договори - закон дає таку можливість.

Докладніше про  моделі організації договірних відносин щодо надання комунальних послуг читайте у нашому попередньому матеріалі .


...новий закон “Про житлово-комунальні послуги” передбачає нові додаткові платежі за комунальні послуги, зокрема абонплату.

Насправді закон не передбачає жодних нових платежів, а лише вимагає виокремлення із тарифів на комунальні послуги деяких складових, які вже до них включені. Так, закон передбачає виокремлення із тарифів витрат на утримання абонентської служби. Ці витрати тепер повинні оплачуватися тому, хто дійсно працює зі споживачем з питань збору платежів. Якщо це робитиме виконавець комунальної послуги - зазначені витрати оплачуватимуться йому як плата за абонентське обслуговування, а якщо, наприклад, управитель - то такі витрати будуть закладені в плату за послугу з управління.

Докладніше про  моделі організації договірних відносин щодо надання комунальних послуг та відповідні варіанти розрахунків за них читайте у нашому попередньому матеріалі .

...новий закон “Про житлово-комунальні послуги” дозволяє відключати від комунальних послуг весь багатоквартирний будинок за борги одного чи кількох боржників.

Насправді закон передбачає право виконавця комунальної послуги обмежити (припинити) її надання конкретному споживачу в багатоквартирному будинку, причому незалежно від обраної моделі організації договірних відносин. Отже, навіть при колективному договорі надання послуги може бути припинене лише конкретному боржнику.

Більше того, закон чітко визначає процедуру такого припинення - зокрема, виконавець повинен за щонайменше 30 днів попередити боржника про майбутнє відключення, і тим самим дати можливість або погасити борг, або оскаржити правомірність припинення надання послуги.

Додамо, що закон дозволяє виконавцям комунальних послуг припиняти їх надання тим споживачам, які відмовилися укладати договори про надання комунальних послуг. Тут додати нічого: якщо відмовляєшся від договору - значить, не потребуєш послуги.

...новий закон “Про житлово-комунальні послуги” дозволяє монополістам диктувати споживачам свої умови.

Якщо мається на увазі нав’язування конкретної моделі організації договірних відносин, то насправді закон передбачає, що право вибору належить співвласникам у багатоквартирному будинку. Виконавці ж повинні укладати договори згідно з прийнятими співвласниками рішеннями.

Якщо ж мається на увазі зміст договорів, то закон передбачає, що договори про надання комунальних послуг повинні укладатися на основі типових, які затверджуватиме Кабінет Міністрів України.

Більше того, стаття 13 передбачила докладну процедуру укладання договору - в тому числі з ініціативи споживача. Якщо споживач вважатиме, що монополіст у запропонованому проекті договору відступив від умов типового, то матиме можливість запропонувати свій проект договору. У разі спору останнє слово буде за судом.

...новий закон “Про житлово-комунальні послуги” передбачає укладання договорів про надання комунальних послуг лише на один рік, і відтепер щороку треба буде “торгуватися” з виконавцями комунальних послуг.

Дійсно, закон передбачає, що строк дії договору становитиме один рік. Але так само закон передбачає автоматичну пролонгацію договору щороку на черговий однорічний строк. Таким чином, переукладати договори щороку немає потреби. А от у разі, якщо споживачі вирішать припинити договір, їм достатньо буде за один місяць до його завершення попередити виконавця про відмову від договору.

...новий закон “Про житлово-комунальні послуги” позбавив місцеву владу певних важелів впливу на тарифи та якість житлово-комунальних послуг.

Якщо говорити про послугу з управління багатоквартирним будинком, то, дійсно, закон передбачив, що ціна на цю послугу є договірною - тобто, співвласники і управитель повинні домовитися про неї самі, без втручання органів місцевого самоврядування. Контролювати управителя повинні самі співвласники багатоквартирного будинку - і в разі, якщо його послуги не є задовільними, просто обрати собі нового управителя або взагалі змінити форму управління.

Стосовно комунальних послуг і діяльності суб’єктів у сфері природних монополій та на суміжних ринках - Закон України “Про житлово-комунальні послуги” жодним чином не скасовує вимог інших законодавчих актів щодо регулювання такої діяльності.

Крім того, на вимогу органу місцевого самоврядування управителем і виконавцями комунальних послуг повинна надаватися інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг, їхню вартість, а також галузева звітність.

...новий закон “Про житлово-комунальні послуги” дозволив поквартирне від’єднання від системи централізованого опалення.

Насправді закон такого не дозволив - поквартирне відключення від мереж централізованого опалення і надалі заборонене.

Однак закон дозволив влаштувати систему індивідуального опалення у квартирі власникам квартир у тих будинках, у яких на дату набрання ним чинності вже не менше половини квартир було відокремлено (відключено) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Тобто, закон - як виняток - дозволив вирішити складну ситуацію, в якій “застрягло” чимало багатоквартирних будинків, коли більше половини квартир свого часу (коли це було дозволено) від’єдналося від централізованого опалення, а решта не має формального права зробити те саме.

 Проект USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні"



15 березня 2018 р. у рамках проекту USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні" (Проект USAID) відбулася конференція "На шляху до енергоефективності: виклики, реформи, успіхи", яка підбила вражаючі підсумки спільної роботи Проекту, його партнерів та бенефіціарів, досягнуті за чотири роки діяльності Проекту в Україні.

Серед гостей та спікерів конференції були представники Уряду України, Народні депутати України, представники USAID, члени міжнародних фінансових організацій, міжнародні донори, представники національних державних агентств, неурядових організацій, професійних асоціацій та наукової спільноти, керівництво міст-партнерів Проекту USAID, лідери громад та інші.

Конференція включала два розділи, присвячені досягненням Проекту USAID відповідно на національному та муніципальному рівнях.

Протягом останніх років в Україні послідовно приймаються законодавчі акти, що  покликані привести ринок житлово-комунальних послуг в Україні у цивілізований стан, сприяти енергозбереженню, а відтак – і енергетичній незалежності нашої країни.

14 травня 2015 року прийнятий Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, який удосконалив законодавче регулювання діяльності ОСББ і стимулював їх створення, ввів сучасне поняття про управління багатоквартирним будинком та спростив прийняття спільних рішень співвласниками багатоквартирних будинків, які не об’єдналися в ОСББ.

22 червня 2017 року прийнятий Закон України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, який має на меті забезпечити 100% обладнання будівель вузлами обліку теплової енергії, гарячої та холодної (питної) води і стимулювати споживачів до ощадливого використання цих ресурсів.

І, нарешті, 9 листопада 2017 року в повторному другому читанні Верховна Рада України прийняла, а 5 грудня Президент України підписав, новий Закон України “Про житлово-комунальні послуги”. Якщо перші два згадані закони є абсолютно новими, то Закон України “Про житлово-комунальні послуги” ми вже мали – з 2004 року.

Для чого ж тоді потрібен новий закон? Що він передбачає? Що зміниться після набрання ним чинності?


Мета нового Закону України “Про житлово-комунальні послуги”

Загальна логіка реформування відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг передбачає:

•демонополізацію пропозиції - відкриття ринку для нових суб’єктів, які готові якісно надавати житлово-комунальні послуги на конкурентних засадах;

•демонополізацію попиту - надання споживачам дієвих механізмів самостійного вибору та зміни виконавців житлово-комунальних послуг, обрання моделей договірних відносин;

•відмову від державного регулювання тарифів там, де ціна на послугу може бути договірною;

•прозорість тарифоутворення там, де ціна лишається регульованою - у тому числі шляхом “виведення” з тарифу на послугу окремих складових;

•прозорість і справедливість нарахування плати за послуги - у тому числі шляхом забезпечення 100% обліку послуг та доступу споживачів до облікової інформації.

У підсумку, споживачі повинні отримати якісні послуги за справедливою ціною, а також мати стимули й можливості до енергозбереження  і зменшення своїх витрат.

Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” значною мірою вирішив завдання демонополізації попиту, а також частково - демонополізації пропозиції та відмови від державного регулювання тарифів (у частині послуг з управління та утримання багатоквартирних будинків).

Закон України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” значною мірою вирішує завдання прозорого і справедливого нарахування плати за послуги.

Однак  повною мірою застосовуватися положення зазначених законів не можуть без змін  до чинного Закону України “Про житлово-комунальні послуги” - адже саме він визначає права і обов’язки споживача і виконавця житлово-комунальної послуги, сам перелік послуг, порядок їх оплати. Тому і  реальна демонополізація пропозиції та прозорість тарифоутворення не могли бути забезпечені без зміни цього закону.

Отже, якщо говорити коротко, назріла необхідність “оновити” Закон України “Про житлово-комунальні послуги”, щоб він враховував нові підходи та був узгоджений із раніше прийнятими новими законодавчими актами.


Що нового: нова класифікація житлово-комунальних послуг

Перша і очевидна зміна нового закону - це новий перелік житлово-комунальних послуг. Змінилися і назви, і структура.

ПОРІВНЯЙМО:

Перелік послуг

згідно з Законом України “Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004р.

Перелік послуг

згідно з Законом України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017р.

Комунальні послуги

Комунальні послуги

централізоване постачання холодної води

з централізованого водопостачання

централізоване постачання гарячої води

з постачання гарячої води

водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)

з централізованого водовідведення

газопостачання

з постачання та розподілу природного газу

централізоване опалення

з постачання теплової енергії

вивезення побутових відходів

з поводження з побутовими відходами

-

з постачання та розподілу електричної енергії

“Житлові”* послуги

Житлова послуга

послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

послуга з управління багатоквартирним будинком, у т.ч.:

·        утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

·     купівля електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

·         поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

* Неофіційний термін, у законі не вживався


Перше, що привертає увагу в цих змінах, - це об’єднання в рамках однієї послуги з управління багатоквартирним будинком також утримання і поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, а також купівлі електричної енергії для загальнобудинкових потреб. Це - логічне продовження підходу, закладеного в Законі України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.

Докладніше на послузі з управління багатоквартирним будинком зупинимося пізніше, а зараз звернемо увагу на ще одне: послуга з поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів - за старим законом “Про житлово-комунальні послуги”) відтепер є окремою комунальною послугою і не може бути складовою послуги з утримання багатоквартирного будинку, як це дозволялося за старим законом. Це ніяк не повинно позначитися на загальних витратах на оплату житлово-комунальних послуг. Просто ті споживачі, хто раніше оплачував вивезення сміття у складі плати за утримання будинку, з часом отримають окрему квитанцію за послугу з поводження з побутовими відходами (або побачать відповідний окремий рядок у квитанції від свого управителя).

Загалом же зміна назв комунальних послуг є наслідком нового розуміння того, що є комунальна послуга, нових моделей договірних відносин і нового підходу до оплати комунальних послуг. Про це ми поговоримо далі.


Що нового: чому “перейменували” комунальні послуги?

Якщо прочитати нові назви комунальних послуг, то одразу впадає в око, що вони максимально узгоджені з термінологією “профільних” законів: “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення”, “Про теплопостачання”, “Про відходи”, “Про ринок електричної енергії”, “Про ринок природного газу”.

Новий закон “Про житлово-комунальні послуги” виходить із тієї логіки, що комунальні послуги “виробляються” поза приміщенням/будівлею споживача, а не в ньому, і до споживача “приходять” “у готовому вигляді”. Адже, якщо говорити про багатоквартирний будинок, то із комунальною послугою, яка до нього увійшла, споживачі-співвласники не можуть зробити нічого, окрім як розподілити її та спожити. Відповідно, присвоювати одній і тій самій послузі різні назви для випадків, коли вона “в будинку” і коли ще “до будинку”, немає підстав. А відтак немає підстав і для встановлення окремих тарифів на комунальні послуги “в будинку”, а фактично - “надбавок” до тарифу на послугу “до будинку”.  Інакше кажучи, якщо 1 м. куб. питної води коштує “на вході” в багатоквартирний будинок 16,00 грн, то стільки ж він повинен коштувати і “на виході з крану” споживача.

Наведемо приклад. Старим законом “Про житлово-комунальні послуги” була передбачена послуга з централізованого опалення. Її якість оцінювалася за температурою у приміщенні споживача. Але як теплопостачальна організація може вплинути на температуру у приміщенні, якщо вікна і двері відчиняє або зачиняє сам споживач, і він же вирішує, утеплювати йому своє помешкання чи ні? Далі, ціна (тариф) на таку послугу була вищою, ніж просто ціна (тариф) на теплову енергію, що ввійшла в багатоквартирний будинок. Але що зробив виконавець цієї послуги у будинку такого, чого не було ще зроблено на стадії виробництва, транспортування і постачання теплової енергії? Хіба що роздрукував рахунок до оплати! Таким чином, ми мали взаємний двосторонній обман: споживачі мали право вимагати від виконавця певної температури у приміщенні (а не температури теплоносія!), на що виконавець мало міг вплинути, а виконавець стягував зі споживачів більшу плату за “послугу в будинку”, хоча собівартість теплової енергії від того, що вона потрапила до внутрішньобудинкових мереж, не змінювалася. 

Із набранням чинності новим законом “Про житлово-комунальні послуги” ситуація має стати прозорішою: ціна за одиницю послуги буде однаковою і “до будинку” і “в будинку”. А “додаткові витрати” в будинку - якщо матимуть місце - оплачуватимуться окремо, про що поговоримо нижче.

Що нового: послуга з управління багатоквартирним будинком

Послугу з управління будинком, спорудою або групою будинків передбачав ще старий закон “Про житлово-комунальні послуги”. Однак за ним ця послуга була “додатковою” до послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зміст її був незрозумілим для споживачів (а часто - й для самих потенційних управителів), та ще й на плату за неї не поширювалися пільги і субсидії. Тому укладання договорів про надання цієї послуги не набуло поширення - споживачі і виконавці обмежувалися послугою з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Підґрунтя до нового розуміння поняття управління багатоквартирним будинком взагалі і послуги з управління ним зокрема заклав Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” від 14.05.2015 року. Насамперед, він дав поняття управління багатоквартирним будинком взагалі (“вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов’язків співвласників, пов’язаних із володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку”) та визначив три форми такого управління: безпосередньо співвласниками, ОСББ (асоціацією ОСББ), управителем. І саме у випадку управління багатоквартирним будинком стороннім управителем має місце послуга з управління. Але детального регулювання послуги з управління закон “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” не передбачав, адже це і не було предметом його регулювання.

І от аж у 2017 році із прийняттям нового закону “Про житлово-комунальні послуги” послуга з управління багатоквартирним будинком отримала детальне нове регулювання. Що ж змінилося?

По-перше, в новому законі усунуто штучне розділення послуг з утримання і управління багатоквартирним будинком: утримання визначено як невід’ємну складову управління.

По-друге, ціна послуги з управління визначена як вільна (договірна). Співвласникам багатоквартирного будинку і потенційним управителям закон дозволив самостійно домовлятися про розмір ціни цієї послуги. У поєднанні з можливістю співвласників самостійно обирати і змінювати управителів, передбаченою ще законом “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” та додатково врегульованою новим законом, це створює передумови для реальної конкуренції на ринку управління житлом.

По-третє, упроваджується такий державний соціальний норматив як “гранична норма витрат на управління житлом”. Це означає, що і на витрати на управління багатоквартирним будинком взагалі, і на плату за управління зокрема поширюватиметься чинна в Україні система пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг.

Чим же по суті відрізнятиметься управитель за новим законом від виконавця послуги з утримання будинку (добре відомого всім “ЖЕКу”) за старим? Відповідь на це запитання залежить від самих співвласників багатоквартирного будинку. Для управителя, як і раніше для виконавця послуги з утримання, основним завданням закон визначає утримання будинку і прибудинкової території. Але тепер закон дає можливість у договорі з управителем покласти на нього додаткові функції.

Зокрема, співвласники можуть доручити управителеві:

•укладати від імені співвласників багатоквартирного будинку колективні договори про надання певних комунальних послуг з їх виконавцем;

•здавати за дорученням співвласників в оренду спільне майно;

•організовувати та виступати замовником робіт із капітального ремонту спільного майна.

І це - лише частина переліку. Звісно, за виконання більшої кількості функцій управитель вимагатиме більшу плату - і новий закон дозволяє сторонам самостійно домовитися про її розмір, і гарантує, що на неї поширюватимуться пільги і субсидії (у межах вищезгаданої граничної норми витрат на управління житлом).

Отже, залишиться управитель тим самим старим ЖЕКом під новою “вивіскою”, чи дійсно надасть співвласникам новий сервіс кращої якості - залежить від самих співвласників багатоквартирного будинку і функцій, які вони вирішать довірити управителю. Хто не схоче змін - не матиме їх.

Що нового: моделі організації договірних відносин щодо надання комунальних послуг

Новий закон “Про житлово-комунальні послуги” передбачає три базові моделі договірних відносин щодо надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку:

•індивідуальний договір;

•колективний договір;

•договір з ОСББ як колективним споживачем.

Вибір конкретної моделі закон залишає за співвласниками багатоквартирного будинку (крім послуг із постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, які надаються виключно на основі індивідуальних договорів). Виконавці комунальних послуг зобов’язані укладати договори в конкретному багатоквартирному будинку відповідно до моделі (моделей) організації договірних відносин, обраної співвласниками. Початково, на вибір моделі організації договірних відносин співвласникам багатоквартирного будинку дається один рік після набрання чинності законом. Надалі співвласники можуть змінити обрану модель.

На випадок, якщо співвласники самостійно не визначаться із моделлю організації договірних відносин, закон передбачає “модель за замовчуванням”. Це - модель на основі індивідуальних договорів, але з певними особливостями, фактично - “підваріант” базової моделі. Тому насправді можемо говорити про чотири моделі договірних відносин щодо надання комунальних послуг. Розглянемо кожну з них окремо.

Індивідуальний договір 

Модель організації договірних відносин на основі індивідуальних договорів передбачає, що договір з виконавцем комунальної послуги укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно.

При цьому виконавець:

•приймає платежі від співвласників безпосередньо (і, відповідно, сам забезпечує друк квитанцій, приймання платежів, претензійно-позовну роботу тощо);

•відповідає за якість комунальної послуги у приміщенні споживача (т.зв. відповідальність виконавця “до крану”);

•здійснює обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги.

Зрозуміло, що утримання абонентської служби для роботи з кожним окремим споживачем, а також обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку вимагають додаткових витрат виконавця. Тому за обраної моделі організації договірних відносин плата виконавцю комунальної послуги складається з:

•плати за послугу, що розраховується, виходячи з розміру затверджених цін (тарифів) на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг;

•плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України;

•плати за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, які забезпечують надання такої послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками.

Отже, якщо підвести підсумок, при укладанні індивідуальних договорів кожен співвласник має “свій окремий” договір із виконавцем комунальної послуги, виконавець відповідає за якість окремо перед кожним споживачем, але натомість співвласники додатково до ціни (тарифу) за одиницю послуги сплачують виконавцеві плату за абонентське обслуговування і плату за обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем. Зрозуміло, що при цьому має бути змінений договір з управителем: з нього має бути виключено обов’язок управителя утримувати відповідні внутрішньобудинкові системи і відповідно має бути зменшена плата управителеві.

У разі несплати кимось зі співвласників плати виконавцеві, той звертається з позовом безпосередньо до такого боржника.


На випадок, якщо співвласники не змогли досягнути згоди між собою щодо обрання моделі організації договірних відносин (або з виконавцем - про плату за обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем), закон передбачає модель “за замовчуванням”. Це - “підваріант” моделі на основі індивідуального договору, з такими особливостями:

•співвласники не сплачують виконавцеві плату за обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем;

•виконавець не здійснює обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем;

•виконавець відповідає за якість послуги лише “на вході в будинок”, а не у приміщенні споживача.

Відповідно, плата виконавцеві в такому разі складається лише з:

•плати за послугу, виходячи з розміру затверджених цін (тарифів) на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг;

•плати за абонентське обслуговування.

Колективний договір 

Модель організації договірних відносин на основі колективного договору передбачає, що договір з виконавцем комунальної послуги укладається особою, уповноваженою на це співвласниками, від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку.

Такою уповноваженою особою може бути будь-хто, кого на це уповноважать збори співвласників багатоквартирного будинку або загальні збори ОСББ: хтось зі співвласників багатоквартирного будинку, управитель багатоквартирного будинку, правління ОСББ чи будь-яка інша фізична або юридична особа.

За цієї моделі організації договірних відносин виконавець:

•відповідає за якість послуги лише “на вході в будинок”;

•не здійснює безпосереднього збору платежів і роботи зі споживачами;

•не здійснює обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових мереж.

Відповідно, плата виконавцеві складається лише з плати за комунальну послугу, що розраховується, виходячи з розміру затверджених цін (тарифів) на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг. Плата за абонентське обслуговування та плата за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку виконавцеві не сплачуються.

Збір платежів (із подальшим перерахуванням виконавцеві) здійснює особа, уповноважена співвласниками. Саме її завданням є сформувати квитанції споживачам та прослідкувати за своєчасною оплатою  кожним. Для приймання платежів уповноважена особа відкриває окремий поточний рахунок із спеціальним режимом використання за кожною комунальною послугою. Кошти на такому рахунку є власністю співвласників багатоквартирного будинку.

Важливо, що в разі, якщо хтось зі споживачів заборгував, із позовом до нього звертається не уповноважена особа, а сам виконавець комунальної послуги.

Для чого передбачена така модель? Річ у тім, що робота з розподілу між співвласниками обсягів спожитих комунальних послуг для цілей формування рахунків на оплату, власне формування і друк таких рахунків, робота зі збору платежів мають свою вартість. І утримувати “абонентську службу” в одного суб’єкта (наприклад, управителя) зазвичай дешевше, ніж мати кілька абонентських служб у кількох виконавців комунальних послуг. Адже в кінцевому підсумку за все завжди платить споживач!

Крім того, така модель дозволяє не виокремлювати складову обслуговування і поточного ремонту внутрішньобудинкових систем із утримання будинку в цілому - що важливо для випадку, коли співвласники не бажають доручати цю функцію виконавцю комунальної послуги (або він не бажає її виконувати).

Договір із колективним споживачем

Модель організації договірних відносин на основі договору з ОСББ як колективним споживачем передбачає, що договір із виконавцем комунальної послуги укладається ОСББ як юридичною особою від власного імені.

Ця модель дуже подібна до моделі на основі колективного договору. Однак на відміну від попередньої, за боргами за комунальну послугу відповідає ОСББ як юридична особа - виконавець не має права звертатися з позовом безпосередньо до конкретного співвласника. І внутрішні відносини між ОСББ і співвласниками регулюються статутом об’єднання та рішеннями його органів управління, а не законом чи договором.

В іншому - все так само, як і в попередній моделі. Виконавцеві комунальної послуги сплачується лише плата за комунальну послугу, виходячи з ціни(тарифу) та обсягу споживання, без плати за абонентське обслуговування і без плати за обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем.

Що дає співвласникам така модель організації договірних відносин? По-перше, як і в моделі на основі колективного договору, - економія на платі за абонентське обслуговування. По-друге, збереження за об’єднанням (чи обраним ним підрядником) обслуговування і ремонту внутрішньобудинкових систем - що часто є вагомим аргументом для співвласників багатоквартирних будинків, які мають, наприклад, сучасні/модернізовані індивідуальні теплові пункти. По-третє, усунення будь-якого зовнішнього втручання у внутрішні справи об’єднання: співвласники і ОСББ самі розберуться і з розміром внесків на оплату комунальних послуг, і з платіжною дисципліною.

Яку з передбачених законом моделей обрати - вирішувати самим співвласникам. Кожна має свої сильні і слабкі сторони. Вирішити, на якій зупинитися, співвласники можуть, лише зваживши всі “за” і “проти” для свого конкретного багатоквартирного будинку. Щоб полегшити вибір, наведемо узагальнену порівняльну таблицю моделей організації договірних відносин.

Порівняння моделей організації договірних відносин
щодо надання комунальних послуг

Індивідуальний договір

Індивідуальний договір

(підваріант)

Колективний договір

Договір з колективним споживачем

Відповідальність виконавця за якість послуги

“До крану в квартирі”

“До входу в будинок”

“До входу в будинок”

“До входу в будинок”

Плата за абонентське обслуговування

Стягується виконавцем

Стягується виконавцем

Виконавцем не стягується *

Виконавцем не стягується **

Плата за обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем

Стягується виконавцем

Виконавцем не стягується ***

Виконавцем не стягується ***

Виконавцем не стягується ***

Розрахунки за послугу

Прямі між споживачем і виконавцем

Прямі між споживачем і виконавцем

Споживач - уповноважена особа - виконавець

Споживач - уповноважена особа - виконавець

Пред’явлення позову до боржника

Виконавцем

Виконавцем

Виконавцем

ОСББ

(внутрішні правила)

* Відповідні витрати закладаються у плату управителеві чи іншому суб’єкту, що укладає договір від імені співвласників

** Відповідні витрати закладаються у кошторис ОСББ (заробітна плата бухгалтера, витрати на друк квитанцій тощо)

*** Відповідні витрати є частиною витрат на управління багатоквартирним будинком, яке здійснює інший суб’єкт (управитель, ОСББ). 

   Проект USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні"

  

1. Проект USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні» (Проект USAID МЕР) проводить конкурсний відбір міст-партнерів для надання підтримки щодо розробки довгострокових планів розвитку теплових мереж та оптимізації системи централізованого теплопостачання (ТЦ). Деталі щодо напрямків співпраці надані у Додатку 1 до форми заявки.

2. Усі одержані заявки будуть ретельно розглянуті. Кожну заявку буде оцінено певною кількістю балів згідно критеріям відбору, що наводяться в кінці цієї заявки. У рамках даного конкурсу Проект USAID МЕР обере від одного до трьох міст партнерів.

3. Заповнюючи заявку, будь ласка, надайте максимально точні та повні відповіді на всі запитання. Ви можете вільно додавати будь-яку доречну інформацію, яка на Ваш погляд є важливою. 

4. Повнота заявки та якість відповідей є важливими факторами, які будуть враховуватись у процесі відбору. Якщо вам потрібно уточнити будь-яке  питання, будь ласка, зверніться в головний офіс Проекту USAID МЕР. Для роз’яснення процесу відбору Проект також планує провести інформаційну зустріч о 10:30, 12 червня 2018 року за наступною адресою: м. Київ, вулиця Предславинська, 35Д, готель «Алфавіто», конференц-зал «Форум». Представники  міст, бажаючі взяти участь у зустрічі, повинні повідомити Проект USAID МЕР до 12:00, 7 червня 2018 року за телефоном 044-596 596 0 або електронним листом на адресу: info@merp.org.ua. Витрати (транспорт, проживання тощо) пов’язані з участю в зустрічі Проектом не відшкодовуються.

5. Заявки мають бути надіслані до офісу Проекту USAID МЕР до 18:00, 20 червня 2018 року на електронні адреси: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. та Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..   

Форму заявки можна скачати тут.

Додаток 1 можна скачати тут.

Проект USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні"

2 серпня 2017 року набрав чинності Закон України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”. Це – один із пакету законодавчих актів, що мають на меті привести ринок надання житлово-комунальних послуг в Україні у цивілізований стан, сприяти енергозбереженню, а відтак – і енергетичній незалежності нашої держави. А втім, одразу після оприлюднення нового закону в мережі Інтернет, навколо нього з’явилося чимало домислів.

Пропонуємо разом розібратися, для чого був прийнятий цей закон, що він насправді передбачає, і чому не варто вірити чуткам і домислам навколо нього.

Що взагалі спричинило появу Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”?

Ні для кого не є секретом, що Україна є одним із “лідерів” сумного антирейтингу неефективного використання енергетичних ресурсів. Нераціональне, неефективне використання ресурсів справляє прямий негативний вплив на енергетичну незалежність нашої країни, стан національної економіки і добробут кожної окремої родини.

Саме тому протягом останніх років в Україні багато уваги приділяється економії енергетичних та інших ресурсів. Однак економія ресурсів неможлива без повного обліку їх споживання. Тож постало завдання обладнати 100% будівель вузлами обліку теплової енергії, гарячої та питної води.

Саме це завдання і має вирішити Закон України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” (питання обліку електричної енергії та природного газу вже врегульовані відповідно законами України “Про ринок електричної енергії”, “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” та “Про ринок природного газу”). Причому закон не обмежується вузьким підходом - вимогою встановити вузли обліку. Натомість він передбачає ще й низку вимог організаційного характеру та стимулів, які мають гарантувати, що 100% облік призведе до економії ресурсів, а не залишиться “річчю в собі”.

Отже, закон дає такі основні “посили”:

1. Насамперед, для багатоквартирних будинків закон закладає принцип, який можна сформулювати так: “усе, що ввійшло в будинок, має бути оплачене”. Йдеться про те, що раціональне використання і збереження ресурсу - чи то теплової енергії, чи то води - після того, як він потрапляє до внутрішньобудинкових мереж багатоквартирного будинку, є відповідальністю співвласників.

Чому закон обрав такий підхід? Досі власники квартир розраховувалися за комунальні послуги за показаннями квартирних засобів обліку і мало турбувалися про стан свого спільного майна за межами квартири. Втрати води і теплової енергії в будинку “по дорозі” до квартири фактично лягали на плечі постачальних організацій. А тим часом внутрішньобудинкові мережі, а так само і огороджувальні конструкції будівлі, є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку - власників квартир і нежитлових приміщень у ньому. Тепло- і водопостачальні підприємства не можуть (і не мають повноважень) ремонтувати зіпсовані труби в підвалах, щоби з них не “тікала” вода, чи утеплювати стіни будинку, щоби зберегти тепло; це - відповідальність співвласників багатоквартирного будинку.

Відтепер законодавчо встановлено принцип, що об’єм теплової енергії та води, зафіксований “на вході” в будинок, повинен бути оплачений споживачами у такому будинку. Інша річ - як саме цей об’єм буде між ними розподілений, але про це ми поговоримо нижче.

2. Закон вимагає, що всі будівлі, приєднані до мереж централізованого тепло- і водопостачання, повинні бути обладнані вузлами комерційного обліку теплової енергії і води відповідно (т.зв. “будинковими” лічильниками). Це логічно, якщо враховувати попередній принцип, що “все має бути оплачене”. Щоб знати достовірний об’єм цього “всього”, і потрібні будинкові вузли обліку.

Зауважимо, що вимога обладнання вузлами комерційного обліку стосується не лише багатоквартирних будинків, але і садибних (індивідуальних), і інших, в тому числі нежитлових (т.зв. “офісних”, промислових тощо), будівель - усіх, що приєднані до мереж централізованого тепло- і водопостачання. Визначальним є саме факт приєднання будівлі до зазначених мереж.

Строки встановлення вузлів обліку закон передбачив такі:

- теплової енергії в усіх будівлях (житлових і нежитлових)- протягом року з дня набрання чинності законом (2 серпня 2018 року),

- гарячої та питної води для нежитлових будівель - протягом одного року з дня набрання чинності законом (2 серпня 2018 року),

- гарячої та питної води для житлових будівель - протягом двох років із дня набрання чинності законом (2 серпня 2019 року).

Обов’язок зі встановлення будинкових вузлів обліку закон покладає на операторів зовнішніх інженерних мереж - у більшості випадків ними є тепло- і водопостачальні підприємства. Щоправда, встановлюватися вузли обліку будуть за рахунок власника (співвласників) будівлі, який (які) і буде власником вузла обліку. Закон передбачає, що оператор повинен попередити власника (співвласників) про намір встановити вузол обліку та про вартість такого встановлення. Якщо власник (співвласники) будівлі не висловить бажання встановити вузол комерційного обліку самостійно, то його встановить оператор, а витрачені кошти стягне з власника (співвласників) будівлі у вигляді спеціального внеску, сплата якого розстрочується на 5 років.

Співвласники багатоквартирного будинку можуть і не чекати на “лист щастя” від оператора, а вже зараз подбати про встановлення вузла обліку самостійно. Тим більше, що в такому разі вони можуть знайти на ринку вигіднішу у фінансовому плані пропозицію і витратити зрештою менше, ніж це би зробив оператор зовнішніх інженерних мереж.

3. Закон вимагає, що всі приміщення в будівлях, приєднаних до мереж централізованого тепло- і водопостачання, або забезпечених автономним тепло- та/або водопостачанням (власна котельня, свердловина), повинні бути обладнані вузлами розподільного обліку теплової енергії і води відповідно (т. зв. “квартирними” лічильниками).

Такі положення включено до закону з метою стимулювати окремих власників квартир і нежитлових приміщень економити теплову енергію і воду у своїх приміщеннях. Адже, хоча всі споживачі в будівлі і повинні оплатити весь об’єм теплової енергії чи води, що був поставлений до будівлі, але хто скільки конкретно заплатить, залежить від того, хто скільки спожив. За загальним правилом, передбаченим законом, обсяги спожитих послуг, визначені за допомогою будинкового вузла обліку, з метою оплати розподіляються між споживачами пропорційно до показань квартирних вузлів обліку. А тому є сенс і стимул економити і в будинку (наприклад, зачиняти двері й кватирки в під’їзді, через які “тікає” тепло, утеплювати будинок), так і в окремо взятій квартирі (ущільнювати вікна, обладнувати радіатори регуляторами тощо).

Обов’язок із обладнання окремих приміщень вузлами розподільного обліку (“квартирними” лічильниками) закон покладає на самих власників приміщень. З метою стимулювати їх до виконання цього обов’язку, закон передбачив, що в низці випадків різниця між показаннями будинкового і сумою показань квартирних вузлів обліку розподілятиметься на власників приміщень, не обладнаних вузлами обліку. Тобто, той, хто зволікатиме зі встановленням квартирного лічильника, ризикує сам оплачувати всі “небаланси” в будівлі.

4. Закон прямо визначив основні принципи розподілу обсягів споживання комунальних послуг, визначених за допомогою будинкового вузла обліку, між споживачами в будівлі.

Докладний опис цих принципів зайняв би забагато місця - та й не є метою цієї статті. Однак ми можемо коротко сформулювати основний підхід: спершу від обсягу споживання, визначеного будинковим лічильником, віднімаються обсяги, витрачені на загальнобудинкові потреби (наприклад, опалення місць загального користування для теплової енергії або полив газонів для водопостачання), а далі решта розподіляється між споживачами пропорційно до показань їхніх квартирних вузлів обліку. Якщо частина приміщень вузлами обліку не обладнана, то ті, хто має квартирні лічильники, платять лише за ними, а залишок решти між показаннями будинкового і сумою показань квартирних лічильників розподіляється між усіма “безобліковими” споживачами; зазвичай це менш вигідно, ніж платити за показаннями квартирного лічильника.

Щоправда, повноцінне застосування цих принципів розподілу буде можливим лише тоді, коли Мінрегіон затвердить відповідну методику, як того вимагає закон.

5. Враховуючи, що відтепер у нарахуваннях плати за комунальні послуги первинними є показання будинкових вузлів обліку, до яких більшість споживачів не має безпосереднього доступу, закон передбачив низку вимог із забезпечення споживачів обліковою інформацією.

Так, закон передбачає, що в рахунку за відповідні комунальні послуги та в додатках до нього (або на сайтах виконавців комунальних послуг) споживачам має повідомлятися, зокрема, така інформація:

- обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період (як для окремого приміщення, так і для будівлі в цілому), а також показання відповідних вузлів обліку, або застосоване розрахункове або середнє споживання;

- стан розрахунків зі споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення);

- середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець;

- рекомендації щодо можливих заходів із підвищення енергоефективності будівель, інформація про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності, контактна інформація та порядок одержання додаткової інформації.

Виконавець також забезпечує споживачам доступ до інформації про динаміку споживання комунальних послуг (шляхом надання споживачам доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів або через інтерфейс вузлів обліку):

- інформація про щомісячний обсяг споживання комунальних послуг за останні три роки;

- інформація про щоденні, щотижневі, щомісячні та щорічні обсяги споживання комунальних послуг за останні два роки, якщо вузли обліку дають змогу отримувати таку інформацію.

Такі вимоги закону, як очікується, дозволять споживачам ефективно контролювати правильність нарахування виконавцем плати за послугу (і правильність розподілу обсягів спожитої послуги між споживачами), а також коригувати свою поведінку і звички з метою економії ресурсів.

Коротко розкривши основний зміст закону, розгляньмо тепер поширені домисли навколо нього.

Частину “міфів” про новий закон ми вже розглянули і спростували раніше.

Одним із поширених останнім часом став домисел про те, що Закон України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” нібито вимагає перегляду раніше укладених договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирних будинках. Логіка поширювачів цієї інформації така: якщо закон передбачає розрахунки на підставі “будинкових” вузлів обліку, то відтепер і договори про надання комунальних послуг повинні укладатися лише “колективні”, “на будинок в цілому”, а не з кожним окремим власником квартири чи нежитлового приміщення. Розвиваючи цю логіку далі, деякі підприємства вже поспішили звернутися, зокрема, до об’єднань співвласників багатоквартирного будинку з вимогою/пропозицією укласти “колективний” договір про надання комунальних послуг.

Насправді Закон України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” взагалі не зачіпає питань укладання, зміни чи припинення договорів про надання комунальних послуг - це просто не його сфера регулювання (нагадаємо, це - сфера регулювання Закону України “Про житлово-комунальні послуги”). Закон так само не містить ні вимог ні дозволів щодо зміни або припинення раніше укладених договорів про надання комунальних послуг. Тому виконавці комунальних послуг зобов’язані й надалі виконувати їхні умови та надавати послуги згідно з раніше укладеними договорами.

Щодо ОСББ окремо зауважимо, що питання обрання моделі договірних відносин щодо надання комунальних послуг (один “колективний” договір чи окремі договори з кожним власником квартири), згідно зі статтею 22 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”, належить до компетенції загальних зборів об’єднання і є вільним вибором співвласників.

Інший домисел - що нібито для встановлення вузла комерційного обліку в багатоквартирному будинку самі співвласники (або ОСББ) повинні звернутися до оператора, перед тим прийнявши відповідне рішення на зборах співвласників або загальних зборах.

Насправді, як ми вже показали вище, закон покладає на оператора обов’язок ініціювати встановлення будинкового вузла обліку, причому “за замовчуванням” згода співвласників презумується, і збирати збори потреби немає. Насамкінець, зауважимо, що ті оператори, які вже нині звертаються до ОСББ із листами щодо встановлення вузлів обліку, дещо випереджають події. Адже закон вимагає, щоб оператор зовнішніх інженерних мереж повідомив власників (співвласників) будівлі (а не ОСББ) про намір встановити вузол комерційного обліку в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. А такий порядок наразі не затверджений.

   Проект USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні"

 

 

Київ долучився до міст-партнерів Проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні» які затвердили План дій зі сталого енергетичного розвитку (ПДСЕР). 17 травня депутати Київської міської ради підтримали схвалення ПДСЕР на період до 2020 року. Цей документ розроблено за підтримки Проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні» (Проект USAID).

ПДСЕР є документом, розробленим підписантами Угоди мерів (провідна ініціатива Європейського Союзу, до якої входять місцеві та регіональні органи влади) для виконання добровільних зобов'язань щодо скорочення викидів CO2 до 2020 року щонайменше на 20%, що сприятиме розвитку екологічно орієнтованої економіки та підвищенню якості життя.

Київський ПДСЕР передбачає комплексні заходи щодо енергоефективності, визначені та включені до документа за результатами енергетичних аудитів, проведених експертами Проекту USAID у провідних галузях муніципальної інфраструктури у співпраці з фахівцями міської адміністрації та комунальних підприємств. Разом команда експертів розробила перелік пропонованих інвестиційних проектів та представила очікувані результати реалізації інвестиційних проектів ПДСЕР.

Очікується, що реалізація заходів ПДСЕР Києва в повному обсязі скоротить викиди СО2 до 2020 р. на 444,200 т/рік або 34% від базового року (2013 р.). Реалізація проектів, включених до ПДСЕР, призведе до економії паливно-енергетичних ресурсів на рівні 488 ГВт·год/рік, а річний обсяг енергії з альтернативних джерел збільшиться на 27% (557,4 МВт·год) від базової лінії (2013). Як наслідок, Київ значно зменшить надмірне споживання енергоресурсів та покращить екологічну ситуацію.

Працюючи з містом Київ з 2013 р., експерти Проекту USAID надавали консультативну підтримку та допомогу у розбудові потенціалу для муніципальної влади та комунальних підприємств. Крім того, Проект активно співпрацював з мешканцями Києва з метою підвищення їхньої обізнаності у сферах енергоефективності та відновлюваної енергетики та заохочував їх до впровадження енергозберігаючих заходів у своїх багатоквартирних будинках.

Проект USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні" (Проект USAID) підтримав проведення в Києві ХІІІ Міжнародного конгресу "Інституційні та технічні аспекти реформування житлово-комунального господарства – 2017". Учасниками заходу стали близько 200 осіб. Серед них: офіційні особи Уряду України, речники міністерств та відомств, експерти міжнародних організацій, фінансових установ та донорів, представники муніципалітетів, підприємств комунального господарства, виробників енергоефективного обладнання, професійні асоціації та НУО.

Керівник Проекту USAID Діана Корсакайте, привітала учасників та гостей конгресу та розповіла про ключові здобутки команди проекту за чотири роки роботи в Україні.

Відкриття РЦ ОСББ у м. Маріуполі відбулося 22 серпня 2017 року. У приміщеннях Ресурсного Центру заплановане проведення навчальних заходів та консультацій для ініціативних груп та вже створених об’єднань співвласників. Станом на 30 вересня 2017 року в Маріуполі створено 428 ОСББ. В місті передбачається велика робота із об’єднаннями співвласників, зокрема:

-    встановлення металопластикових енергозберігаючих вікон – 40 ОСББ
-    встановлення індивідуального теплового пункту (ІТП) – 5 ОСББ
-    встановлення балансувальних клапанів – 10 ОСББ
-    заміна систем опалення – 8 ОСББ
-    часткове утеплення фасадів будинку – 5 ОСББ

РЦ ОСББ працює за адресою: м. Маріуполь, пр. Миру, 93-б. Контактні особи – Галина Дрот, Анастасія Богданова, моб.: (068) 649-64-14

Проект USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні"